ПРО МЕНЕ

Закохана в життя

Народилася в 1991 році на півночі України.
Своїм вихованням завдячую батькам і столиці. Закінчила київську гімназію, а потім Київський політехнічний інститут за фахом інформаційна безпека. І нехай спеціальність у мене технічна, та душа – творча. Перші вірші написала ще в початковій школі, присвятивши їх Україні і своїй першій вчительці. Шукала себе в різних мистецтвах, але саме в поезії вдалося відкритися і, як кажуть, знайти себе. Всьому початок – є любов, так і мене надихало на вірші перше кохання, потім друге і т.д. 🙂

Революція змінила джерело натхнення і “Никогда мы не будем братьями” став початком моєї громадянської лірики. Вдалим початком 🙂 Цей вірш – мій протест, моя громадянська позиція, мої почуття, які я , боже збав, нікому не нав’язую. Всі вільні обирати.

З початком війни коло моїх друзів поповнили наші герої, наші мужні, справжні, безстрашні воїни. Саме вони – мої воєнні музи, яким присвячено більшість моїх сьогоднішніх віршів. Ми зустрічаємось на полігонах, у військових частинах, в шпиталях; спілкуємось, жартуємо і мріємо про найскоріший мир. Я читаю їм вірші і намагаюсь подарувати хвилини радості, щирості і тепла, свою підтримку і розуміння. Сотні моїх збірок поїхали на фронт.

Кожен має займатися своєю справою і на цій війні у кожного свій фронт. Мій – це внутрішній світ. Найгірше, що може зробити війна, на мою думку, це зруйнувати людину зсередини, задимити її душу, змусити опустити голову, зневіритись – пасти духом на дно. Саме в такий час митці кіно, театру, фотографії, художники, композитори, поети, письменники мають тримати оборону – рятувати душі.

Мої вірші, творчі зустрічі – це мій маленький внесок у нашу спільну велику перемогу. Єднаємось. Слава Україні!


pro_mene_1