|

ТІЛЬКИ ДАВАЙ ТЕПЕР НЕ ПРО ВІЧНЕ

СТИХИ ДМИТРУК

Тільки давай тепер не про вічне, а про щось, до кісток, земне.
Ми зустрілися з нею в січні, а мене до сих пір гребе.
А мене накриває, верне, завертають шляхи назад…
Все без неї пусте, даремне. Все без неї якось не в лад.

Пам’ятаю зимовий вечір. У кімнаті заграв рояль.
Її голі, звабливі плечі, кашемірова вкрила шаль.
Я хотів обернутись шерстю, найніжнішою із тканин.
Я б тоді її шкіру пестив, огорнув би її, мов дим.

А тоді б заховав і викрав – хай сліди замітає сніг.
Я б її повний келих випив, і упав би до її ніг.
І навіки віддався б в рабство, став би їй наче вірний пес.
Мати б тільки одне багатство – пошугати між її плес,

напиватися з її моря, забуватись на його дні.
Ліпша воля – в її полоні, ніж свобода насамоті.
Але поки у вікнах вечір, а в кімнаті бринів рояль,
я дивився як голі плечі обіймала тоненька шаль.

Як чуттєві вишневі губи її м’якшали від вина…
Знав, що згубить мене, загубить, нескінченна ота зима.
Хуртовина ревіла в вікнах, у кімнаті лунав рояль
і сміялася Афродіта…Голі плечі, сковзала шаль.

Я б, напевно, всю вічність слухав її срібний дівочий сміх,
але пристрасті завірюха мене збила з усіх доріг.
Я до неї пішов, мов бранець, зачарований, на вогонь;
я покликав її на танець, доторкнувся її долонь…

І мене закрутила діва, підпалила і понесла.
Розпашіла, пахла жасмином, небезпечна її краса.
І плескались грайливі очі, і тягнули мене на дно.
І ми знали, що тої ночі нам не вціліти все одно.

Ми упали на білу постіль. У стіні тріскотів камін.
Вибухали вогнями поспіль, в скроні тиснув адреналін.
Запліталися в тугі коси пальці, губи, нагі тіла.
Я шалів у її волоссі, шаленіла за склом зима…

А на ранок усе розтало. Залишилася тільки шаль.
Шаль лишилась – німфи не стало. Охопив мене тихий жаль.
І здавалось, мені наснилось, все привиділось, наверзлось –
але пахла постіль жасмином, а на серці іграла млость.

Тому давай тепер не про вічне, а про щось, до кісток, земне.
Ми зустрілися з нею в січні, а мене до сих пір гребе.
А мене накриває, верне, завертають шляхи назад…
Все без неї пусте й даремне. Все без неї пішло не в лад.