|

ВСЕ, ЩО Я ДУМАЮ СТОСОВНО ДНЯ СВ.ВАЛЕНТИНА

IMG_3443

14 лютого – свято не з улюблених. Так вже історично склалося

Все почалося зі школи, коли всі напружено чекали валентинок, а напруга була така – хоч ножем ріж Отримати валентинку було щось на кшталт – стати посвяченим в лицарі чи королевою краси. Так от, поки всі чекали таємних зізнань, я також чекала. Але ті хлопці, які мені подобались в школі, не відправляли валентинок. Вони були занадто круті для таких дурниць

Був ще один ритуал, який дратував найбільше – дівчата, які відправляли валентинки своїм подругам, щоб зробити приємність ‍♀️Врешті, ти отримуєш валетнинку, серце калатає в очікуванні, відкриваєш – а вона від Юлі?Валі? Лесі і в тебе всі хлопці питають: хто? Від кого? А ти відчуваєш себе ще гірше, ніж якби взагалі нічого не отримувала.

Потім було студентське життя, побачення, симпатії. Але вони завжди оминали зиму…отож, поки всі вулиці і кав’ярні 14.02 переповнені закоханими – я сиділа вдома, дивилась кіно про щасливі Дні Валентина.

В цей день весь світ ніби волає: якщо ти сама – значить з тобою щось не так. Саме в цей день світ дуже чітко ділиться на «дуже закоханих» і дуже самотніх. Самотніх переважно більше. То що ж це за свято?

Але як же все змінюється, коли зустрічаєш своє справжнє. Усе шкільне, студентське «валентинівське»стає таким смішним і пустим.

Відтоді, як я зустріла свого найкращого хлопця в житті, у мене кожен день – День закоханих За всі роки моєї самотності і знаєте, його варто було дочекатися.

Коли кохаєш по-справжньому, тобі не потрібні ніякі спеціальні дати в календарі, аби проявити свою любов. А якщо від дати, до дати – то вже не кохання, а так, імітація.

Тому я бажаю кожному і кожній з вас – справжнього щирого і вічного. А всі ці календарні свята – бізнес, і нічого особистого.