|

ТИ – МІЙ ЗАКОХАНИЙ ПАРИЖ

закоханий париж

Опустиш очі і мовчиш.
Луна мелодія ласкава.
Ти — мій закоханий Париж,
моя гірка ранкова кава.

Кого обманюю? Не мій.
Париж — закоханий у Прагу.
А я — донька Дніпрових хвиль,
змагаюсь за твою увагу.

Але не Прага. Ні, не я,
та горда норовлива панна.
В твоїх устах її ім’я,
у твого серця нова драма.

А я, закохана, тремчу
і тебе подумки цілую.
Крізь Прагу я до тебе мчу
і серце знов твоє лікую:

какао тепле, теплий жарт,
і дружні затишні обійми.
А потім знов, крізь ніч, назад
додому, мов до когось в прийми.

І порожньо. І знов сама.
Не спить нічний буремний Київ.
Наллю рожевого вина —
мені Париж дав новий привід:

за блиск закоханих зіниць,
за їх несказане зізнання;
за Всесвіт, повний таємниць
і тихе істинне кохання.