|

ВЖЕ ДЕНЬ МИНУВ

vzhe-den-mynuv

Вже день минув,
а сонце й досі
палає у твоїх очах.
В них бешкетує
літо босе,
мов у волошкових квітках.
В твоїх очах — усе на світі:
буремні хвилі,
свіжий вітер,
ліси зелені і стежки,
в них ріки є
і є зірки.
В очах твоїх — казкові мрії,
що ароматом п’янким віють.
І навіть в мóроці щоночі
в них сяє світле майбуття.
Мабуть, то є кохання очі;
мабуть, то є моє життя.