Ти моя пустеля Ваді Рам.
Утікаєш, мов пісок крізь пальці.
Я тебе нікому не віддам,
ти ж яскравим сном розтанеш вранці.
Ти – вночі незаймані вогні,
що з усіх світів закличуть мрії.
Океан з перлинами на дні
у твоїх очах ховають вії.
Ти – сухі розпечені вітри,
ти – піщана жовто-сіра буря…
Роз’ятрила серце, збила з ніг,
кинула під свої стрімкі мури.
Небезпечна леді Ваді Рам.
Ти – стихія, я іду на ризик.
Я тебе нікому не віддам.
Пристрасний тобі кидаю виклик.