|

СПОВІДЬ

ласточка

Моя сповідь. Мій реверанс.
На підлогу складаю зброю.
Я оголена, без прикрас
віч-на-віч помовчу з тобою.

Змили ріки мої шляхи.
Ніч мене обіймає – темно.
Милі серцю, співочі птахи
полетіли туди, де тепло.

Мені в спадок оця зима,
її люта холодна сила.
Я ту силу беру сповна
і свої розкриваю крила…

Небо наскрізь. Забула страх.
Я свою осягаю волю
і у вищих, незнаних світах
знову я обираю долю.

І, торкнувшись душею дна,
я у вись зірвалась, злетіла.
Повна сили. Живу. Жива.
Чайка Лівінгстон білокрила.