|

МОВЧАТЬ СПУСТОШЕНІ ЛІСИ

ліс карпати

Мовчать спустошені ліси.
Отруєні холодні ріки.
У синтетичному смітті
безсило тонуть ніжні квіти.

Затихло все. І я із ним.
Сама б до себе замовчала
від тої кількості провин,
що їх людина звоювала.

Мовчить. Мовчу. І тишина…
Реве завод, авто, турбіни.
Десь знову точиться війна,
десь знов живе все гине, гине…

Стоїть навпроти, жде, тремтить,
і прямо дивиться у вічі:
“не убивайте, не труїть –
нікому з нас не жити двічі”.

І я у відповідь молюсь,
за людську злобу вибачаюсь,
всьому живому поклонюсь
і болем в тиші розчиняюсь…