|

А ДАВАЙТЕ БУДЕМО ДОБРІШИМИ

blog_3

В цей складний час ми особливо потрібні один одному. Просто так.
Посмішка, теплий погляд, жест ввічливості, прояв уваги, дружні обійми, слова підтримки, подяки – все це зцілює. Як просто, насправді, бути людиною. Без зайвого, зовнішнього – бути серцевиною.
Революція, війна, зрада, втрати яким немає ліку, – все це випробування, через яке проходили мільйони і яке ми повинні витримати, а головне – залишитися при цьому людьми, бути переможцями.
Саме зараз той момент, коли кожен визначає для себе: зупинитися і залишити все як є або підніматися вгору. Вгору важче. Час змінити пріоритети, цілі і мрії. Від нас цього вимагає наше “сьогодні”. Ми повинні бути сильними.
Як важливо зараз знайти в собі сили вірити. Ставити питання не “за що це все?”, а “навіщо це нам?” Можливо, для того, щоб навчити нас бачити, думати, аналізувати? Розбудити нашу свідомість, людяність? А може, просто, щоб навчити нас бути Людиною?
Час благодійності, епоха волонтерів. Дев’ять з десяти моїх друзів сьогодні – це нові люди, яких я зустріла протягом 2014 року. Вісім з них – волонтери, благодійники, меценати – люди глибокої душі, які дарують і віддають матеріальне і вічне, свій час, свою енергію. Дев’ятий – солдат-доброволець.
За цей один рік я зустріла Людей більше, ніж за все своє життя. І це щастя – усвідомлювати, як багато навколо світу, променів, які прокидаються, розливаються і ніби лезом пронизують густий морок. Кожен з нас – це невичерпне простір добра. Давайте сяяти яскравіше.
Озирнувшись навколо, в очах перехожих багато печалі, тривог, втоми, щирості і надії. Всім нам важко, кожному по-своєму. Ми потрібні один одному. Просто так.
Давайте творити добро щедро, воно повернеться до нас сторицею.